Школа Українознавства ім Пречистої Діви Марії вшановує своїх меценатів.

Школа Українознавства ім Пречистої Діви Марії в Лондоні вшановує своїх меценатів і доброчинців.

baloons1                          

« Чую ваш голос простий і ласкавий,

Предки безсмертні мої:

Праця людини – окраса і слава,

Праця людини – безсмертя її!»

                    Василь  Симоненко        

                                                                                       

Після Другої Світової Війни, до Лондона приїхало дуже багато українців, в тому числі – українських вояків канадських збройних сил, українських вояків з польського корпусу, українців із таборів Німеччини і Австрії, що німецька армія взяла з України на примусову працю, а також колишніх вояків УПА та Української Дивізії «Галичина» – Української Національної Армії із табору полонених у Ріміні, Італія.

За короткий час постала здорова українська національно-свідома спільнота, і створилися суспільно-громадські організації: Союз Українців у Великій Британії, українські Церкви, молодечі та  жіночі організації, котрих об’єднувала одна велика мета – збереження української ідентичності і боротьба за самостійну Українську державу. Багато думали, що перебування у Великій Британії буде лиш короткою фазою перед повернення до рідної хати – але доля складалася інакше. Тож громадські організації вз’ялися до діла, щоб в привітному і свобідному Альбіоні створити свою Україну – в організованих громадах та в серцях і душах нового покоління, народженого на чужині.

Вже з початку 50-тих років у Лондоні, в центральному домі СУБ, для дітей почали читатися  лекційні курси з української мови. А в 1955-ому році Головна Управа СУБ віддала для навчання дві кімнати, одна з них була виключно для садочка. З кожним роком, кількість дітей шкільного віку зростала, і школа пересилилася до приміщення Української Католицької Церкви на Саффрон Гілл, коло Фарінґдону, і була там, аж поки лондонський відділ СУБ не закупив, у 1968-ому році, нинішнє приміщення що на Голланд Парк Авеню .

Зростала чисельність громади, а разом з тим, розширювалася школа (в 1970-71р було зареєстровано 127 учнів ) . При великому сприянні та безпосередній допомозі Ради СУБу і української спільноти в 1983-ому році було збудовано нове шкільне приміщення. З приходом незалежності України в 1991-ому році, склад учнів поповнився  дітьми з українських родин, що  прибули до Лондона, а в учительський колектив влилися нові кваліфіковані фахівці, вони продовжують приходити до нашої школи і тепер. Всі вчителі з честю виконували і виконують   свій великий обов’язок – виховують  дітей української діаспори в християнському дусі, розкривають героїчне минуле рідного краю, розвивають у них національну свідомість та патріотизм, почуття гордості за свій рідний праотчий край, продовжують боротьбу проти асиміляції.

Нам справді є чим пишатися, адже  наша школа  безпереривно працює вже понад 55 років, виховує нові покоління, вдосконалюється і розвивається. Але найбільша заслуга в тому належить тим першим поселенцям, котрі приїхали в цей край без нічого, проте, створили і підтримували школу – розуміючи велику потребу в ній для виховання майбутнього покоління. Вони добровільно, без всякої винагороди, віддали свій талант, свій час, свій труд для цієї справи. Бо принцип взаємної допомоги, для них, був фундаментом громадського життя і розвитку. Багатьох із них вже немає між нами тепер – на вічний спочинок вони лягли у чужій землі, а душі  їхні відлетіли з праведними туди, де немає болю і смутку.

З великою вдячністю та повагою згадаймо їх та пом’янімо їхні душі:

Інж Теодор Кудлик – один з найголовніших рушіїв творення українських шкіл у Великій Британії, а особливо в Лондоні, він був одним з найперших учителів; генеральний секретар Союзу Українців, основноположник журналу «Юні Друзі», виховник СУМу;

Дир Михайло Шикарук – педагог та директор школи від 1965 – 2002

Іван Стасік – учитель історії і літератури, секретар школи та член Батьківського комітету від 1958 – 1996, виховник СУМу

Андрій Ворушило-Легіт – Український поет, педагог, громадсько-політичний діяч, лауреат УММАН (1983 р.) — Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук, 25 років був вчителем української літератури в школі.

Відійшли у вічність вчителі:

•             Пеля Олеськів

•             Надія Андрусишин

•             Мґр Олена Ґоцька

•             Ганна Скриннік (перша вчителька садочка)

•             Марія Гортинська

•             Надія Юревич

•             Марія Капустинська

•             Др Галя Мазуренко

Школа, котра була, і є невідємною частиною Відділу СУБ в Лондоні завжди покладалася на кожночасну підтримку від Управи відділу та громади, вони підтримували школу матеріально та морально. Згадуємо сьогодні  Голів Відділу СУБ:

•             Маріян Гайва (Голова відділу через початкових років школи)

•             Маркіян Шептицький

•             Осип Музичка

Постійно дбали про устаткування школи,  про приміщення та фінансову самовистарчальність школи Голови та члени Батьківського Комітету:

•             Інж Константин Дударів (перший голова)

•             Олена Єнкала

•             Михайло Терлецький

•             Дмитро Бартків

•             Михайло Андріїв

•             Теодор Федишин

•             Петро Андрусишин

•             Павло Кіт

Катехити школи – що тримали нашу школу під духовною опікою

•             Всеч. oт. протопросвітер Михайло Галиця, УАПЦ

•             Всеч. от. д-р Степан Орач, УГКЦ

•             Всеч. от. митрат Микола Матичак, УГКЦ

•             Всеч. от. Євген Гарабач, УГКЦ

Меценати та добродії школи, що забезпечили майбутнього розвитку школи з щедрими своїми спадками:

•             п Ягницький – парафіян УАПЦ

•             п-ство Євген та Зіна Ягніщак: п Євген в початкових років завжди відігравав роль св Миколая, а пані Зіна завжди любила дітей, її любов була  особливою, тому, що після ув’язнення у німецькому табору під час війни, не змогла сама стати мамою.

Згадуємо вас сьогодні – наші безсмертні предки. Ви залишили нам такий безцінний спадок любові і відданості. Найкраща данина для них –далі йти їхніми слідами, любити свій рідний край і присвятити наші зусилля до збереження і розвитку нашої рідної мови, історії, літератури і культури серед нового покоління дітей в діаспорі – працювати на користь наших дітей, нашої спільноти і нашої Батьківщини.

Вічна Їм пам’ять!

Ірина Терлецька

Advertisements

1 Comment

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s